Тарас Шевченко

Дитинство минуло в Керелівці та Моринцях. Після смерті батьків Шевченко пас громадську череду, ходив до дяків. Потрапив до пана Енгельгардта, поїхав з ним у Вільно, потім у Петербург. Там художник Сошенко познайомив його з Брюлловим, Жуковським, Венеціановим. 1838 року Шевченка викупили з кріпацтва (портрет Жуковського розіграли в лотерею). Він навчався в Академії мистецтв.

1840 року вийшов «Кобзар» — збірка з вісьмома творами. 1847-го Шевченка заарештували за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, заслали до Оренбурзького корпусу під заборону писати й малювати. Повернувся 1857 року, помер у Петербурзі 10 березня 1861-го. Поховано його на Чернечій горі біля Канева.

• Доля народу: кріпацтво, нерівність, «сироти без долі».
• Боротьба за волю: «Борітеся — поборете» («Кавказ»).
• Любов до України: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля».
• Осуд панів і царату: «Сон», «Кавказ».
• Жінка-страдниця: «Катерина», «Наймичка», «Марія».

Крилаті фрази: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» («Катерина»); «Борітеся — поборете» («Кавказ»); «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом» («Заповіт»).

Рання творчість — романтизм (балади «Причинна», «Тополя»), пізніша — реалізм, особливо в повістях і сатирах («Сон», «Кавказ»). Мова — жива народна, багато пісенних зворотів, постійних епітетів, символів (калина, тополя, зоря). Основні віршові розміри: коломийковий вірш, двоскладові розміри.

Вірш написано 25 грудня 1845 року в Переяславі. Він складається з трьох строф, перша — прохання поховати на могилі серед степу, друга — заклик розірвати кайдани, третя — прохання пам’ятати. Це клятва поета й заповідь нащадкам. Вірш став народною піснею.

Порада. Щоб відрізнити «Кавказ» від «Сну»: у «Кавказі» є присвята «Якову де Бальмену» і крилатий вислів «Борітеся — поборете»; «Сон» складається з епіграфу, снів і картини Петербурга.

Крім поезії, Шевченко залишив велику мистецьку спадщину: автопортрети, пейзажі, офорти серії «Живописна Україна». 1860 року Академія мистецтв надала йому звання академіка гравірування. Це доводить, що він був видатним митцем не лише слова, а й пензля.

У творчості Шевченка поєднуються балади («Причинна», «Тополя»), історичні поеми («Гайдамаки», «Іван Підкова»), політичні сатири й послання («Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…»), ліричні вірші («Реве та стогне Дніпр широкий», «Садок вишневий коло хати»), релігійні мотиви («Марія», «Подражаніє 11 псалму»). Запам’ятай: жанр «послання» означає звернення до конкретної особи чи групи, а «поема» — великий віршований твір з сюжетом.

Мова Шевченка близька до пісні, у ній багато порівнянь, постійних епітетів (чорні брови, ясні зорі), звертань і риторичних запитань. Часто вживаються символи: калина, верба, тополя, Дніпро. Дніпро — образ рідної землі, його «рев» означає тривогу, а спокій води — мир. Ліричний герой виражає глибокі почуття, а оповідач у поемах часто виступає як співучасник подій.

Для Шевченка Україна — це живий організм, що страждає від соціальної та національної неволі. Саме тому твори сповнені любов’ю до народу й закликом до гідності. Ці мотиви вплинули на українських письменників: Лесю Українку, Івана Франка, Павла Тичину, а сам Шевченко став символом національної свідомості.