Іван Котляревський

Іван Петрович Котляревський народився у Полтаві в родині канцеляриста. Навчався в Полтавській семінарії, працював домашнім учителем, служив у війську, брав участь у війні з Туреччиною. Згодом очолив Полтавський «Вільний театр» і опікувався дитячим притулком. Помер 1838 року в Полтаві.

Жанр: бурлескно-травестійна поема. Основа сюжету взята з римської «Енеїди» Вергілія, але події «переодягнені» в український побут.

• Бурлеск: високий предмет зображений низьким, жартівливим стилем.
• Травестія: змінюється форма, але зберігається сюжет. Античні герої стають козаками, боги перетворюються на панів зі своїми примхами.

Створення й видання. Перші три частини з’явилися друком 1798 року в Петербурзі без відома автора. Поему доповнювали до 1809 року. Повне видання у шести частинах побачило світ після смерті автора 1842 року.

Сюжет у стислому викладі. Троянці на чолі з Енеєм після падіння Трої тікають на кораблях. Юнона, ворогуючи з ними, наводить бурю. Еней потрапляє до Карфагена, де закохується у Дідону. Потім вирушає в підземне царство, а в Італії вступає в боротьбу з Турном за Лавінію. Лінії Ніса й Евріала та Турна стають окремими епізодами.

Початок поеми став крилатим:

Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак.

Ідея. Автор показує життя українського суспільства кінця XVIII ст. Вигадані боги нагадують панів, які діляться чинами. У поемі висміяно хабарництво, кріпосництво, жадібність. Водночас є щира любов до козацтва, звичаїв і мови.

«Наталка Полтавка» (1819) — «малоросійська опера» на два дії, твір про вірне кохання. Дівчина Наталка любить бідного Петра, а Возний сватається до неї. Закоханих рятує щира людська порядність: Возний відступає, і Петро з Наталкою одружуються. Персонажі: Наталка, її мати Терпелиха, Петро, Возний, Макогоненко, виборний. Вставні пісні («Віють вітри, віють буйні»).

«Москаль-чарівник» (1819) — водевіль. Жінка зустрічається з дяком, коли чоловіка немає вдома. Москаль, що гостює, розігрує комедію, і дяк виявляється осоромленим.

Котляревський утвердив народну мову як літературну, відкрив шлях Квітці-Основ’яненку, Гулаку-Артемовському, Шевченку. Його твори вплинули на українську драматургію й театр.

Увага. «Наталка Полтавка» не трагедія й не комедія в чистому вигляді, а «опера» (п’єса зі співами), а «Москаль-чарівник» — водевіль.

Поема написана десятискладовим віршем з рифмою (чотиривірш із римуванням АбАб). Мова в ній змішана: народна лексика, приказки, прислів’я, діалектизми, іноді слова з книжної мови для комічного ефекту. Великою кількістю подробиць автор відтворює побут: одяг, їжу, танці, звичаї, ігри. Богів і героїв Вергілія він «переодягає»: Юпітер скидається на пана, Еней веде своїх троянців, як козацький ватажок, а підземне царство нагадує чиновницьку установу, де за гріхи карають за місцевими уявленнями.

Зображення українського побуту в «Енеїді» називають «енциклопедією життя». Автор згадує гончарство, кухню, пісні, весілля, ярмарки, шинки, козацькі звичаї. Це створює відчуття, що перед нами не античний, а український світ. Найважливіше те, що народна мова вперше стала мовою великого поетичного твору.

Запам’ятай три опорні точки. Перша: Котляревський — зачинатель нової літератури. Друга: «Енеїда» має сміховий, ненав’язливий тон, а за ним — сатира. Третя: «Наталка Полтавка» — це драма про вірне кохання й людську гідність, у якій відображено зіткнення простої честі з чиновницькою користю.