соціально-побутова повість. Створена 1878 року.
Селянин Омелько Кайдаш має двох синів: Карпа й Лавріна. Старший Карпо одружується з гордою Мотрею, молодший Лаврін бере тиху Мелашку. Родину роз’їдають сварки між невістками, свекрухою Марусею й сином, а також між братами. Джерело сварок — груша, яку посадив Омелько, але коло якої виросло багато образ. Остаточно родина розпадається: Омелько гине під час сутички, а члени сім’ї розходяться.
|
| Омелько Кайдаш | працьовитий, але впертий |
| Маруся | його дружина, типова свекруха, хоче порядку |
| Карпо | запальний, сварливий |
| Лаврін | м’якший, спокійніший |
| Мотря | горда, жадібна, хазяйновита |
| Мелашка | лагідна, працьовита, співчутлива |
Побутове життя пореформеного села. Автор показує, як дрібна жадібність руйнує єдність. Ідея: розпад патріархальної родини під тиском власницької психології. Прийоми: гумор, іронія, деталь, живі діалоги, говірка.