Іван Драч

Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в с. Теліжинці на Київщині. Закінчив Київський університет, навчався на Вищих курсах сценаристів. Працював редактором, очолював Спілку письменників України. Писав кіносценарії, зокрема до фільму «Криниця для спраглих» і «Білий птах з чорною ознакою». У 1989–1992 роках очолював Рух. Помер 19 червня 2018 року в Києві.

• «Соняшник» (1962) — перша збірка, в якій з'явилася «Балада про соняшник». Соняшник — символ сонця, життя, народу, що тягнеться до світла.
• «Протуберанці серця» (1965) — вірші про молодість, любов, науку. Протуберанець — вогняний викид на Сонці; метафора внутрішнього вогню серця.
• «Корінь і крона» (1974) — розмова про коріння народу й крону культури.
• Поеми: «Чорнобильська мадонна» (1987), «Смерть Шевченка».

Драч — митець метафори: поєднує сільську образність із космічними й науковими поняттями («протуберанці», «атом»). У мові — неологізми, асоціативні ряди, афоризм. Вірші динамічні, часто вільні за формою. Цікава риса — міфологізація звичайних явищ: соняшник, крила, колесо.

Теми: любов до України, відповідальність людини за світ, памʼять війни, творчість і її ціна.

Порада. Якщо в тексті поєднано сільський образ і наукову лексику, швидше за все це Драч.

У 1960-х літературу оновило нове покоління поетів: Ліна Костенко, Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Василь Стус та інші. Драч привніс у поезію сміливу метафору, філософські узагальнення й науковий словник. Йому властиве бажання «підняти» звичайне на рівень космічного: сонях, колесо, річка стають символами буття.

• Метафоричність і несподівані епітети.
• Неологізми, складні слова й афоризми.
• Вільний вірш і складна ритміка.
• Поєднання фольклорних і сучасних образів.

Поет був співавтором сценаріїв до українського поетичного кіно 1960–1970-х років. Це напрям, у якому образність і символіка важливіші за послідовний сюжет. Його поетична думка тісно пов'язана з візуальним образом.