Стус поєднує філософську лірику, екзистенціалізм, неоромантизм і модерну форму. Вірші нерідко пишуть без розділових знаків, із вільним римуванням, з великою кількістю символів. Найвідоміші поезії: «Господи, гнівом своїм не карай», «Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!», «Ярій, душе! Ярій, а не ридай!», «Не дивина, що я до тебе пишу».
Мотиви: самотність і стійкість, обов'язок перед рідною землею, пошуки сенсу, готовність до жертви. Цитата: «Як добре те, що смерті не боюсь я» — вірш про внутрішню свободу.
Якщо в завданні є слова «неволя», «табір», «палімпсест», «дисидент», це про Стуса.