Звертання та вставні конструкції: ознаки, групи за значенням, відмінність від членів речення та розділові знаки.
Звертання називає того, до кого мовець звертається; стоїть у кличному відмінку і не є членом речення.
Вставні слова, словосполучення й речення виражають ставлення мовця до висловленого (упевненість, сумнів, почуття, джерело думки тощо) і виділяються комами.
Звертання й вставні слова можна вилучити з речення без порушення його будови.
Додаткові повідомлення оформлюють вставними конструкціями — у дужках або між тире.
На НМТ часто просять відрізнити вставні слова від членів речення та частин мови, що схожі на них.
Звертання виражається іменником (іноді займенником) у кличному відмінку: «Мамо, допоможи мені», «Друже мій добрий, прийди».
Порада. Іменники жіночого роду на «-а» і чоловічого на «-о» мають окрему кличну форму: «мамо», «сестро», «друже», «Іване». Саме за нею відрізняють звертання від підмета: «Іван, ти де?» (звертання — «Іване») та «Ти, Іване, молодець».
Не є членами речення, не повʼязані з іншими словами і виражають ставлення мовця до повідомлюваного.
| Значення | Приклади |
|---|---|
| Упевненість | звичайно, безперечно, справді, певна річ, без сумніву |
| Невпевненість, припущення | мабуть, здається, певно, напевне, може, можливо |
| Почуття | на щастя, на жаль, на диво, як на зло |
| Джерело повідомлення | за словами, на мою думку, по-моєму, кажуть, як відомо, повідомляють |
| Порядок думок, звʼязок | по-перше, по-друге, отже, таким чином, зокрема, навпаки, до речі, між іншим |
| Привернення уваги | бачиш, знаєш, зверни увагу, послухайте, розумієш |
| Увічливість | будь ласка, даруйте, вибачте |
| Спосіб оформлення думки | так би мовити, одним словом, інакше кажучи, власне кажучи |
Вставні слова виділяються комами: «Він, мабуть, не прийде».
Вставне речення — окрема конструкція, що містить додаткову інформацію. Його беруть у дужки або виділяють тире: «Ми прийшли (було вже пізно) на станцію». Вставним може бути й речення, що виділяється комами: «Він, як мені здається, правий». Також розрізняємо вставні словосполучення: «на мою думку», «як відомо», «скажу по секрету».
Ці слова схожі на вставні, але виконують інші функції і комами не виділяються:
Пробуємо вилучити слово або пересунути його в реченні: для вставного слова зміст не порушується, а для члена речення — порушується.
Увага. Слова «справді», «звичайно», «можливо» бувають і вставними, і членами речення. Орієнтир — чи виражає слово ставлення мовця до сказаного та чи можна його вилучити без шкоди для змісту.
Спробуй розвʼязати сам, потім відкрий розвʼязання.
У якому реченні є звертання?
А) Іван пішов до школи.
Б) Іване, ти завтра прийдеш?
В) Ми з Іваном друзі.
Розвʼязання. Звертання має кличну форму і називає того, до кого говорять. «Іване» — кличний відмінок від «Іван», тому Б.
Відповідь: Б.
Установіть відповідність між вставним словом та його значенням.
А) почуття
Б) упевненість
В) джерело повідомлення
Розвʼязання. «Безперечно» виражає впевненість, «на жаль» — почуття, «за словами вчителя» — вказівка на джерело.
Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–В.
У якому реченні потрібно виділити слово комами як вставне?
А) Він ніби прийшов.
Б) Це мабуть правда.
В) Ми навіть не знали.
Розвʼязання. Слова «ніби» і «навіть» — частки, їх комами не виділяють. «Мабуть» виражає припущення мовця, тож у реченні Б його виділяємо: «Це, мабуть, правда».
Відповідь: Б.
Не виділяють звертання комами або ставлять кому після «о» («О, рідний краю» — неправильно).
Вважають частки «ніби», «наче», «мов» вставними словами.
Плутають звертання з підметом.
Забувають закрити комою вставне слово посередині речення з обох боків.
Вважають вставним слово, яке є членом речення («справді працював»).
| Конструкція | Ознаки | Розділові знаки |
|---|---|---|
| Звертання | кличний відмінок | коми (або «!») |
| Вставні слова | ставлення мовця | коми |
| Вставні речення | додаткова інформація | дужки, тире |
| Частки (ніби, наче, нібито) | не вставні | коми не потрібні |