Словосполучення

Словосполучення складається з головного слова, від якого ставимо питання, і залежного, яке на це питання відповідає:

• читати (що?) книжку: головне слово — «читати», залежне — «книжку»;
• цікава (яка?) книжка: головне слово — «книжка», залежне — «цікава»;
• швидко (як?) бігти: головне слово — «бігти».

Питання завжди ставимо від головного слова до залежного.

1. Граматична основа: «учень читає», «небо сіре» — підмет і присудок звʼязані координацією, а не підрядним звʼязком.
2. Однорідні члени, поєднані сурядним звʼязком: «брат і сестра», «читати й писати».
3. Службове слово + повнозначне: «на столі», «без друга». Але «лежати на столі», «чай без цукру» — словосполучення.
4. Складені форми слова: «буду читати» (майбутній час), «більш цікавий» (вищий ступінь): кожна з таких форм — це одне слово, а не два.
5. Фразеологізми та сталі сполучення, що виступають одним членом речення: «бити байдики», «собаку зʼїсти».
6. Слова з вставними та звертаннями: «мабуть, прийде».

Порада. Спробуй змінити головне слово: якщо залежне слово теж змінюється разом з ним (нова книжка, нової книжки, новій книжці), це узгодження. Якщо залежне слово не змінюється — це прилягання або керування.

• Займенники його, її, їх незмінні: «його книжка» — прилягання, але «мій друг», «наш клас» — узгодження.
• Іменник у родовому відмінку при іменнику: «дах будинку», «книжка сестри» — керування.
• Інфінітив залежить від дієслова чи іменника: «хотіти співати», «бажання навчатися» — прилягання.
• Складена форма ступеня порівняння сама не є словосполученням, але може бути його частиною: «більш цікавий фільм» — узгодження («більш цікавий» залежить від «фільм»), а «краще за брата» — керування.

Також розрізняють прості (два слова: «ясний день») і складні (три й більше слів: «читати цікаву книжку», де головне слово «читати» керує всім сполученням).