психологічна новела з елементами імпресіонізму й експресіонізму. Розповідь ведеться від першої особи.
- Оповідач «я» — командир каральної ЧК-загону, фанатично віддана революції людина;
- мати оповідача — інтелігентна, добра, віруюча жінка, що відчуває біль від його діяльності;
- Андрюша — молодий чекіст;
- дегенерат (так названо в новелі) — один із членів загону, символ жорстокості.
Оповідач разом із загоном вершить розправу над «ворогами революції». Він повертається додому, де його чекає мати. Вона просить зупинитися, не проливати крові невинних. Оповідач вагається, але, побачивши в матері «ворога революції», вирішує вбити її. Після цього він залишається в самотності, у жахливих муках.
Конфлікт між революційним фанатизмом і гуманістичними цінностями. жодна мета не виправдовує вбивства, а революційна ідея, що вимагає зректися людяності, веде до моральної катастрофи. Автор не засуджує відверто, а показує розкол свідомості: «я» — одночасно і вбивця, і жертва.
Метафоричність, експресія, уривчастість, потік свідомості, поєднання реальності й галюцинацій.