Пряма мова — дослівно відтворені слова, що супроводжуються словами автора (сказав, відповів, запитав, прошепотів). Її беруть у лапки «…» (за Правописом 2019 лапки ялинки; лапки-лабки „…“ — для вкладеної цитати).
Позначимо слова автора А, пряму мову П (початок з великої), п (з малої).
|
| А: «П». | Мама сказала: «Іди спати». |
| А: «П!» | Він вигукнув: «Нарешті!» |
| «П», — а. | «Я скоро прийду», — пообіцяв брат. |
| «П?» — а. | «Ти ідеш?» — запитала сестра. |
| «П!» — а. | «Стій!» — крикнув сторож. |
| «П, — а, — п». | «Я не знаю, — зізнався Іван, — що відповісти». |
| «П, — а. — П». | «Я готовий, — сказав він. — Можна починати». |
Правила:
- Після слів автора перед прямою мовою ставимо двокрапку, а пряма мова починається з великої літери.
- Після прямої мови з чи зберігаємо цей знак, а слова автора пишемо з малої літери.
- Якщо слова автора розривають пряму мову, то перша частина закінчується комою й тире, а після слів автора ставимо кому й тире (коли речення продовжується), або крапку й тире (коли починається нове речення).
- Якщо слова автора стоять посередині, а пряма мова містить кілька речень, дивись, закінчилося речення чи ні.