Богдан-Ігор Антонич: біографія, лемківське походження, вітаїзм і пантеїзм, збірки «Привітання життя», «Книга Лева», «Зелена Євангелія», вірші «Різдво», «Пісня про незнищенність матерії».
Богдан-Ігор Антонич (1909–1937) — поет, один із найоригінальніших голосів міжвоєнної української літератури (Галичина).
Народився на Лемківщині, у його поезії відчутні лемківський побут, слов'янська міфологія, християнська символіка.
Основна ідея — вітаїзм (культ життя), пантеїзм (злиття Бога й природи).
Збірки: «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936), «Зелена Євангелія» (1938), «Ротації» (1938).
Прожив лише 28 років, помер від запалення легень у Львові.
Богдан-Ігор Антонич народився 1909 року в селі Новиця на Лемківщині (тепер територія Польщі) в родині священика-греко-католика. Навчався у Сяноцькій гімназії, потім у Львівському університеті на філософії й філології. Працював у журналах. Писав вірші дуже рано, швидко став визнаним. Помер 6 липня 1937 року у Львові, посмертно вийшли збірки «Зелена Євангелія» й «Ротації» (1938).
Вітаїзм (від лат. vita — життя) — філософське захоплення життєвою силою, радість буття. Пантеїзм — уявлення, що Бог розчинений у природі. Антонич поєднує християнські образи з язичницькими, народні вірування з сучасними темами. Поет — «співак життя»: з'являється космічний масштаб, дерева, зорі, рослини, тварини зображені як мудрі істоти.
Стиль: багата метафорика, образна яскравість, експресивність, інколи урбаністичні й авангардні елементи, але з опорою на народну основу.
«Різдво». Святкова картина, у якій християнська подія переплітається з народними звичаями й образами природи. Тема: єдність людини, природи й сакрального.
«Пісня про незнищенність матерії». Поет стверджує безсмертя матерії: нічого не зникає, усе перетворюється, людина — частина вічного кругообігу. Мотив — «я не вмру», бо розчиняюся в природі. Вірш — приклад пантеїстичної, вітаїстичної філософії.
«Автопортрет». Образ поета — «хлопця з лемківського села», що вплетений у світ природи й культури, самоіронія й поетична самооцінка.
«Селянська мадонна». Поєднання християнського образу Богородиці й селянки, приземлене й піднесене одночасно.
Спробуй розвʼязати сам, потім відкрий розвʼязання.
Яку основну філософську ідею виражає поезія Антонича?
А) песимізм і зневіра Б) вітаїзм і пантеїзм В) соціальний протест Г) релігійний аскетизм
Розвʼязання. Антонич уславлює життя, зливає Бога й природу. Це вітаїзм і пантеїзм.
Відповідь: Б.
Яка збірка Антонича вийшла 1936 року?
А) «Привітання життя» Б) «Три перстені» В) «Книга Лева» Г) «Зелена Євангелія»
Розвʼязання. 1931 — «Привітання життя», 1934 — «Три перстені», 1936 — «Книга Лева», 1938 — посмертна «Зелена Євангелія».
Відповідь: В.
Який регіон є батьківщиною Антонича й відобразився в його поезії?
А) Полісся Б) Лемківщина В) Слобожанщина Г) Буковина
Розвʼязання. Поет народився в селі Новиця на Лемківщині.
Відповідь: Б.
Плутають Антонича з Тичиною чи Рильським за настроєм: Антонич — галицький поет, вітаїст.
Пишуть, що «Зелена Євангелія» вийшла за його життя. Збірка посмертна.
Вважають Антонича атеїстом чи суто релігійним поетом. Він поєднує християнські та язичницькі мотиви.
Не знають, що жив лише 28 років (1909–1937).
Плутають «Пісню про незнищенність матерії» з гімном війни. Це філософська лірика про безсмертя матерії.
| Факт | Дані |
|---|---|
| Роки життя | 1909–1937 |
| Родом | Новиця, Лемківщина |
| Світогляд | вітаїзм, пантеїзм |
| «Книга Лева» | 1936 |
| «Зелена Євангелія» | посмертно, 1938 |
| «Пісня про незнищенність матерії» | матерія вічна, життя безсмертне |
| Помер | Львів, 1937 |