Євген Маланюк: поет «празької школи», збірки «Стилет чи стилос?», «Земля й залізо», тема державності й еміграції для НМТ.
Євген Маланюк (1897–1968) — поет, есеїст, культуролог, учасник визвольних змагань 1917–1921 років, представник «празької школи».
Жив в еміграції: Польща, Чехословаччина, Німеччина, США.
Збірки: «Стилет чи стилос?» (1925), «Гербарій» (1926), «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939), «Влада» (1951).
Поезія: державницька, історіософська, пронизана болем за втрачену державу.
Стиль: неокласицизм, суворий, чіткий образ, мінімум прикрас.
Народився 20 січня 1897 року в селі Архангородок на Херсонщині (нині Кіровоградщина). Брав участь у війні за українську державність як старшина армії УНР. Після поразки перебував у таборах для інтернованих у Польщі, потім жив у Чехословаччині, де закінчив інженерний факультет і почав друкувати вірші. Входив до «празької школи» (Олег Ольжич, Юрій Дараган, Леонід Мосендз, Оксана Лятуринська та інші). У 1940-х роках жив у Німеччині, у 1949-му переїхав до США. Помер 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку.
Назва — протиставлення двох знарядь: стилет (кинджал, зброя) і стилос (паличка для письма, слово). Автор розмірковує, чим має бути поет у часи національної катастрофи: воїном чи письменником. Відповідь у загальній ідеї його творчості: слово має ставати зброєю.
Маланюк — неокласик, але з романтичним пафосом: чітка вірша, образні метафори, використання історичних символів (степ, Шлях, меч). Часто звертається до Шевченка й Мазепи як до вічних орієнтирів нації.
Порада. Слова «стилет», «стилос», «празька школа», «еміграція» — маркери Маланюка.
Так називають групу українських поетів-емігрантів у Празі 1920–1930-х років. До неї належали Юрій Дараган, Олег Ольжич, Леонід Мосендз, Оксана Лятуринська. Вони шукали формальну досконалість, висували ідею сильної, самостійної нації й героїчного індивіда. Журнал «Вістник» Дмитра Донцова став одним із їхніх осередків.
Маланюк написав також «Книгу спостережень», «Нариси з історії нашої культури». Його есеї — про Шевченка, Лесю Українку, Гоголя. Вони відзначаються гострою критикою й сильною особистою позицією. Тема поразки УНР у 1921 році постійно викликає в нього болючі, але не безнадійні роздуми.
Спробуй розвʼязати сам, потім відкрий розвʼязання.
До якої літературної групи належав Євген Маланюк?
А «Молода муза» Б «празька школа» В «Плуг» Г «Вапліте»
Розвʼязання. Маланюк жив у Чехословаччині та входив до «празької школи» українських поетів.
Відповідь: Б.
Що протиставляється у назві «Стилет чи стилос?»
А кинджал і слово Б меч і щит В бунт і мир Г пісня й книга
Розвʼязання. Стилет — зброя, стилос — знаряддя письма. Тобто воїн і поет.
Відповідь: А.
Яка тема властива лірикові Маланюка?
А побутові сцени Б державність і історична памʼять В фантастика Г сатира на сусідів
Розвʼязання. Поет пише про втрачену державність, вольову націю, історичний шлях.
Відповідь: Б.
Які образи характерні для поезії Маланюка?
А степ, шлях, меч Б море, пальма, пустеля В лише казкові істоти Г побутові речі
Розвʼязання. У поета домінують образи української історії та державності: степ, шлях, меч, земля.
Відповідь: А.
Плутають празьку школу з київськими «неокласиками» (Зеров, Рильський).
Відносять Маланюка до радянських поетів, хоча він емігрант.
Вважають, що «стилос» — зброя; навпаки, це знаряддя письма.
Помиляються в роках життя.
| Факт | Відповідь |
|---|---|
| Роки життя | 1897–1968 |
| Напрям / група | неокласицизм, «празька школа» |
| Перша збірка | «Стилет чи стилос?» (1925) |
| Головні мотиви | державність, історія, еміграція |
| Місце смерті | Нью-Йорк |