пишемо прислівники, утворені:
- від прийменника й іншої частини мови, що втратила самостійність: вдвічі, вгору, зліва, зверху, назавжди, дотемна, нашвидкуруч, вранці;
- із префіксами за-, на-, до-, з- (із-, зі-), під-, над- та ін. і прикметниками: здавна, навпростець, зовсім, запопадливо;
- від прикметників із префіксом най-, як-, що-: найкраще, якнайшвидше, щонайбільше.
пишемо:
- по- + прикметник на -ому, -ему, -и або -ськи, -цьки, -зьки: по-новому, по-нашому, по-дружньому, по-українськи;
- по- + порядковий числівник: по-перше, по-друге, по-третє;
- префікси казна-, хтозна-, будь- і частки -небудь, -таки, -то: казна-де, будь-коли, якось-то, як-небудь;
- повтори й споріднені слова: ледве-ледве, давним-давно, тихо-тихо, мало-помалу.
пишемо сполучення прийменника з іменником, якщо їх можна розділити питанням чи вставним словом: на жаль, до речі, на льоту, за кордоном, у плані.
: разом, якщо слово без не не вживається (невпинно, неабияк, нещадно) або його можна замінити синонімом (недалеко = близько); окремо при запереченні й протиставленні (зовсім не близько, а далеко).
: прислівники на -о, -е мають стільки н, скільки прикметник, від якого утворені: щоденно (щоденний), несподівано (несподіваний).