Застій в УРСР: реформа 1965 року, правління Шелеста й Щербицького, русифікація, дисиденти, Українська Гельсінська група.
Після усунення Хрущова (1964) владу в СРСР взяв Л. Брежнєв. Почався період застою: економіка сповільнювалась, ідеологічний контроль посилювався.
В Україні керівниками були Петро Шелест (1963–1972) та Володимир Щербицький (1972–1989).
Січень 1972 року став початком нової хвилі арештів шістдесятників і дисидентів.
9 листопада 1976 року створили Українську Гельсінську групу на чолі з Миколою Руденком.
На тлі формальних успіхів (нові заводи, АЕС) наростали технологічне відставання, екологічні й соціальні проблеми.
Господарська реформа 1965 року (відома за прізвищем голови уряду О. Косигіна) передбачала розширення самостійності підприємств і показники прибутку. Вона швидко згасла: міністерства відновили контроль, раднаргоспи скасували.
В Україні розвивалися важка промисловість, оборонний комплекс, енергетика. Збудували Чорнобильську (перша черга 1977), Рівненську, Південноукраїнську, Запорізьку АЕС. Проте економіка залишалась екстенсивною, зростав дефіцит товарів, посилювалася тіньова економіка.
Влада стимулювала вживання російської в освіті, науці, управлінні. Доля українських шкіл у містах була складною, вступ до вишів вимагав російської. Рішення 1978 року посилювали вивчення російської у республіках.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1965 | Перша хвиля арештів; Іван Дзюба пише працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» |
| 1967 | В. Чорновіл публікує «Лихо з розуму» (портрети двадцяти «злочинців») |
| 1970–1972 | Виходить самвидавний «Український вісник» |
| Січень 1972 | Масові арешти (Чорновіл, Світличний, Сверстюк, Стус тощо) |
| 9 листопада 1976 | Українська Гельсінська група (Руденко, Лукʼяненко, Тихий, Мешко, Маринович, Строката) |
| 1979 | Загадкова смерть композитора Володимира Івасюка |
| 4 вересня 1985 | Смерть Василя Стуса в таборі |
Українська Гельсінська група вимагала виконання радянською владою прав людини, які СРСР визнав у Гельсінських угодах 1975 року. Багатьох її членів ув'язнили. Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий померли в таборах.
Для дисидентів головними методами були самвидав (поширення текстів власним коштом), петиції, участь у правозахисних акціях. Влада відповідала арештами, таборами, психіатричними лікарнями, вигнанням.
Попри цензуру, розвивалася українська пісня («Червона рута» В. Івасюка), кіно (поетичний кінематограф: «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, 1965), література (Олесь Гончар, «Собор», 1968). Київське «Динамо» під керівництвом Валерія Лобановського виграло Кубок кубків УЄФА у 1975 році.
Увага. Не плутай «відлигу» (1953–1964) і «застій» (1964–1985). Хронологічно межа між ними жовтень 1964 року.
Спробуй розвʼязати сам, потім відкрий розвʼязання.
Який керівник очолював Компартію України в 1972–1989 роках?
А. М. Підгорний
Б. П. Шелест
В. В. Щербицький
Г. О. Кириченко
Розвʼязання. Шелест, до 1972 року, Щербицький, з 1972 до 1989. Кириченко і Підгорний очолювали КПУ в 1950-х.
Відповідь: В.
Установіть відповідність між подією та роком.
А. 1965
Б. 1972
В. 1976
Г. 1985
Розвʼязання. УГГ: 9 листопада 1976 (В). Реформа Косигіна: 1965 (А). Арешти: січень 1972 (Б). Рік 1985 зайвий.
Відповідь: 1-В, 2-А, 3-Б.
Яке твердження про УГГ правильне?
А. Її очолив Микола Руденко
Б. Вона виникла з ініціативи Щербицького
В. Її діяльність підтримувала влада УРСР
Г. Вона діяла у 1920-х роках
Розвʼязання. УГГ створили у 1976 році дисиденти, її головою став письменник Микола Руденко. Влада переслідувала групу.
Відповідь: А.
Плутають Шелеста (1963–1972) і Щербицького (1972–1989).
Вважають, що УГГ діяла в 1960-х. Її створили у 1976 році.
Приписують реформу 1965 року Хрущову: тоді вже правив Брежнєв, реформу очолював Косигін.
Ототожнюють дисидентів із підпільною ОУН. Дисиденти 1960–1970-х використовували легальні й мирні методи.
| Поняття | Факт |
|---|---|
| Застій | 1964–1985, Брежнєв |
| Керівники КПУ | Шелест (до 1972), Щербицький (1972–1989) |
| Реформа Косигіна | 1965 |
| Арешти шістдесятників | січень 1972 |
| Українська Гельсінська група | 9 листопада 1976, голова М. Руденко |
| Смерть Стуса | 1985 |
| Дзюба | «Інтернаціоналізм чи русифікація?» |